ПАРАФІЯ

СВ. АНТОНІЯ З ПАДУЇ У ГУСЯТИНІ 

РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УКРАїНІ

The Roman Catholic Church in Ukraine

ВІТАЄМО! WELCOME!

Спільнота Дому:

КОНТАКТИ

Адреса Дому:

Брати Менші Францисканці

вул. Суходільська,
5 48200 смт. Гусятин

Тернопільська обл.

Тел./факс: (+38-03557) 2-25-93

Як дістатись? Карта

На початок сторінки

РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ

На початок сторінки

РОЗКЛАД КАТЕХИЗАЦІЇ

На початок сторінки

ІСТОРІЯ ПАРАФІЇ

           Гусятин - мальовниче містечко в південно-східній частині Тернопілля, селище міського типу, розташоване на берегах Збруча. З боку Хмельниччини, через річку, лежить село з такою ж назвою - Гусятин. Гусятин місто, розділене історією на дві частини. Обидва поселення складали одне ціле, що тихо-мирно жило в затінку мальовничої місцевості Медобори. Історія селища, заснованого колись на обох берегах Збруча, в чорній яровій долині, пов'язана з іменем Грицька Кірдея з Нижбірка. Перша письмова згадка про Гусятин належить до 1431 року, коли в історичних документах описуються бої поблизу Гусятина між польськими та литовськими князями. Ласий, певно, був шматочок. Зараз в Хмельницькій області, одразу за кордоном, розміщається друга частина Гусятина. Тернопільський був під владою Польщі та Австрії, потім - Росії. Назва "Гусятин" дійшла до нас ще з тих часів, крізь віки зазнавши фонетичної транскрипції - Всятин, Усятин, Гусятин. Походить не від гусей, а від поширеної в цієї місцевості рослини гусятник, або можливо від Уса.

          В 1559 року Гусятин отримує Магдебурзьке право: проводити щорічні три ярмарки, щотижневі торги, вибирати бургомістра. Стає власністю войовничого лицаря подільського Яна Сверча з Вільхівця, який збудував в Гусятині над крутим берегом Збруча оборонну фортецю з метою затримання татарських нападів. Пізніше, в 1574 року, Гусятин перейшов у власність польського магната Каліновського. В 1594-1596 роках відбулося селянсько-козацьке повстання під керівництвом Северина Наливайко, який тут народився.

          1610 року Валєнти Олександр Каліновскі віддає братам францисканцям, побудований ним у Гусятині малий, дерев'яний храм та монастир.

          В 1672-1683 роках Гусятин належав до царства турецького і був садибою намісника султана.

          В 1759 році місто стало власністю Міхала Потоцького - волинського воєводи. У 1809-1815 роках Гусятин був досить значним торговим центром. Через нього проходив шлях з Тернополя (до якого 79 км) до Кам'янця-Подільського (десь 65 км). В той час містечко було власністю Голуховських, які збудували прекрасний замок-палац на околиці міста, в парку, названому "грабником". Палац було знищено в щент під час першої світової війни.

          Райценром Гусятин став у грудні 1939 року, на початку 1940-го тут відкрили школу десятирічку, бібліотеку, будинок культури, з'явились промислові підприємства. Прокладення газопроводу Уренгой - Помара - Ужгород теж сприяло розквіту селища. Скарбом цього краю сьогодні є мінеральна сірководнева. На основі місцевої води відкриті лікувально-оздоровчі комплекси санаторію-профілакторію "Збруч" та "Медобори". Гусятин став курортною зоною.

1938 рік
1952 рік
Вигляд храму сьогодні
Герб Каліновських

        Костел Різдва Пресвятої Діви Марії. Комплекс споруд міг би бути прикрасою центру міста, але надто він вже обідраний. Ангел плаче над входом до храму. Він прекрасний. Він такий величний і такий великий. Він стомлений своєю долею, його катували, з нього зробили каліку, але він вистояв... Особливо гарно виглядає він з боку траси: тихе плесо озера - і над ним ренесансна споруда з яскраво-червоним дахом. Довгий час монастир знаходився під опікою родини Каліновських. Ліворуч від вівтаря знаходиться їх герб, праворуч теж був герб, його було знищено, бо за гербами шукали скарби. До речі, в Пам'ятниках Градобудівництва УРСР написано: "В процессе реставрации разобраны надстроенные в 1910 г. стены костела, устроены тонкостенные железобетонные своды, повторяющие формы утраченных, здание покрыто черепичной крышей." Оборонні стіни були розібрані для того, щоб зробити з костелу клуб (до цього тут був склад), частина даху рухнула одразу. Залізобетон покриває усю стелю, котрий може рухнути. Слід звернути увагу на колони - ліва трошки коситься вліво - це як наслідок того що дах заважкий, і взагалі зі всіма цими реконструкціями була порушена фізика храму. На задньому подвір'ї костела знаходяться рештки статуй які прикрашали фасад храму, ще декілька при вході в храм. При вході ангел і місце для таблички.

     Докладніше про костел. Гусятин належав Кам'янець-Подільській дієцезії до 70-80х років XVIIIст. Пізніше кілька десятків років тривав процес перепідпорядкування його Львівській архідієцезії, який завершився у 10-х роках XIXст. Потім знову - Кам'янецькій (1610-1788, 1938-1946). Нині, як і до війни, Гусятин належить до Львівської архідієцезії.

      31 січня 1610 року Валенти Олександр Каліновські, з 1614 року генерал подільських земель, віддав братам (бернардинам) збудований невеликий дерев'яний монастир і костел. Півроку пізніше, 18 червня, дарує їм фундаторський акт, фундацію прийняв провінціал Бонавентура Кржецєк. Брати відразу ж взялися за будівництво кам'яного костелу та монастиря. Після смерті фундатора в 1620 року роботами керував його син Марцін Каліновскі, майбутній коронний гетьман.

      12 грудня 1625 року в монастирі оселилося 12 братів. Монастир отримав титул конвента. Тоді ж було закінчено й будівництво барочного костелу середнього розміру. Двоповерхова споруда монастиря примикала до храму.

      У 1645 році мешкало тут 20 братів. Брати заснували в місті два братства: св.Франциска та св. Анни. В костелі знаходився образ Матері Божої італійської школи, дар родини Каліновських, що отримали його від одного з варшавських папських нунціїв.

    У 1648 року Уршуля Каліновска, побоюючись нападу козаків, сховала образ та коштовності з костелу. У 1655 року вона дала докладний опис всіх предметів та під присягою зобов'язала себе та своїх спадкоємців повернути коштовності, коли прийде час. А побоювалася пані Уршуля не дарма: у 1648 році монастир було зруйновано. Постійні татарські напади не давали довгий час можливості зробити ремонт як належить, а турецька загроза взагалі змусила братів залишити місто.

      Довгі роки монастир стояв пусткою та потроху занепадав. У 1672 році Поділля потрапляє в руки турків. В 1680 року лишилися лише голі костельні стіни. Брати тим часом намагалися повернути в Каліновських образ та коштовності. Сини Уршулі повертати такі гарні забавки не хотіли. Дійшло до того, що король Міхал та Трибунал Коронний в Любліні пробували повернути костельне майно - без результату.
       У 1683 року польське військо знову займає Гусятин. Але брати повернулися в свою обитель лише 22 вересня 1690 року, після особистого втручання провінціала Даніеля Фольцикевича. Костел був руїною без фасаду та склепінь. Монастир виглядав не краще. Непросто було пристосувати навіть кілька приміщень для використання. Брати вступають в переговори з Каліновськими, просять про допомогу у відбудові. Судові процеси у Львові в 1702 та Кам'янці в 1705 роках не дали жодного результату. Впертість - родинна риса Каліновських. Аж коли долею монастиря зацікавився А. Х. Сенявський, великий коронний гетьман, було отримано значну суму. На зібрані гроші розпочалася відбудова, та йшов процес повільно - весь час відчувався брак матеріалів та робітників. Лише енергійний Францішек Помараньський у 1723 року прискорив відбудову та подарував у 1724 року костелу образ Матері Божої Гусятинської.

        Відбудову закінчили аж у 1728 року. На той час збільшилася кількість братів, монастир знов отримав ранг конвенту. Якийсь час там проводилися вчення з моральної теології. Відновили роботу братства. У гробовці костелу ховали найбільш видатних мешканців міста.

        У 1770 року через епідемію в монастирі загинуло 8 братів.

      У 1772 року Гусятин переходить до Австрії. Через те, що місто фактично поділили кордоном на дві частини, справи конвенту пішли гірше: чимало з багатих прихожан жили на іншій стороні Збруча. В самому ж конвенті мешкало 11 священиків, 4 клірика та 4 брата.

      У 1781 року гвардіан Базилій Шепєлацький був усунутий владою і приречений на вигнання до Польщі за приховування перед комісією костельних коштовностей. Через еміграцію братів з Галиччини до Польщі у 1785 року в Гусятині залишилося лише 7 братів священиків та 2 братів лаіків.

     24 червня 1788 року цесар Йосиф ІІ видав декрет, який призначав гусятинський монастир до касації. Не допомогло енергійне втручання впливового Еукарпіуша Вейгла, тодішнього провінціала. Брати залишили Гусятин. Костел стає парафіяльним, монастир переробили на плебанію та міський уряд.

       В такому стані і пережив монастир буремне століття - аж до 1938 року, коли Болеслав Твардовський, прислухавшись до прохання братів, повернув їм монастир. 15 серпня цього ж року єпископ Еугеніуш Базяк віддав 6 братам ще й долю парафії. Брати проводили уроки релігії в місцевих школах.

       У 1946 року монастир знову залишають брати. Храм був закритий в рамках репатріації.

       Далі - радянські загарбники і совєцкі будні. Храм був опустошілий майже на пів століття. Повернення храму віруючим відбулося в 90-ті роки ХХ століття після розпаду тоталітарної комуністичної системи.

    Дякуючи Богові в 1991 році Брати Менші Францисканці знову повернулися до Гусятинської парафії, першим з них був бр. Отто Пєжхала з польської Провінції Непорочного Зачаття ПДМ.

     На даний час парафія в Гусятині нараховує близько 50 римо - католиків. Брати ще доїжають також до інших парафій. Служби Божі в філіальних парафіях відправляються у кожну неділю.

      Храмове свято: 13 червня - св. Антонія з Падуї.

                                     І неділя Після Пасхи - Божого Милосердя.

На початок сторінки

ЖИТТЯ ПАРАФІЇ

На початок сторінки

ФІЛІАЛЬНІ ПАРАФІЇ

На початок сторінки

Сторінку Парафії Св. Антонія з Падуї редагує бр. Давид Мокрий, ofm